КВАРТИ́РКА, и, ж. Зменш.-пестл. до кварти́ра 1. Вона любила свою затишну квартирку (Чаб., Балкан. весна, 1960, 324).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 130.

Квартирка, ки, ж.

1) Ум. отъ кварта. Небольшая мѣра водки. Любив неборак і яку квартирку в горлянку вилити. Св. Л. 169.

2) Ум. отъ нварти́ра.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 230.