КВАПНИ́Й, а́, е́.

1. розм. Те саме, що квапли́вий 1, 2; поспішний, хапливий.

2. діал. Спокусливий. Гроші квапні! що кожне на їх квапиться (Сл. Гр.).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 129.

Квапний, а, е.

1) Спѣшный.

2) Охочій до чего.

3) Соблазнительный. Гроши квапні! що кожне на їх квапиться. Чигир. у.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 230.