КВАПЛИ́ВІСТЬ, вості, ж. Властивість за знач. квапли́вий 1, 2; поспішливість, хапливість. — Не їв без мене? — А що ж, буду в твої горшки заглядати? — широко, з перебільшеною квапливістю і пошаною відчиняє [Григорій] ворота (Стельмах, І, 1962, 227); У їхніх рухах немає квапливості, гарячковості, нервування (Ткач, Арена, 1960, 128).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 129.