КА́ШНИК, а, ч. Горщик, у якому варять кашу. Килина витягла кашник… Пшоняна каша на молоці так і пороснула по долівці (Мирний, IV, 1955, 64); [Андрій:] Либонь ти казала, що й кашника треба купить? (Кроп., III, 1959, 187).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 126.

Кашник, ка, м. Горшокъ для каши. Наставила кашник з водою. Кв. Ум. Кашничок. Мнж. Ск. 181.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 228.