КАШЛЮ́К, а́, ч., мед. Те саме, що ко́клюш. Двох [дітей] ще маленькими поховала [мати], троє ж, наперекір злидням та кашлюкам, зосталися жити (Гончар, II, 1959, 198); Малі Семченята.. бухикали — в дітей був кашлюк (Чорн., Визвол. земля, 1959, 197).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 125.

Кашлюк, ка́, м. Коклюшъ. Желех. Харьк. г.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 228.