КАЧЕНЯ́ТКО, а, с. Пестл. до каченя́. [Лісовик:] Он жовтими пушинками вже плавлють [плавають] на чистім плесі каченятка дикі (Л. Укр., III, 1952, 196); [Бабуся:] Пасіться, любі каченятка, Скубіть собі м’яку травичку (Олесь, Вибр., 1958, 476).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 124.