КАЧЕНЯ́, я́ти, с. Те саме, що кача́. За городом качки пливуть, Каченята крячуть… (Укр.. лір. пісні, 1958, 203); Біля самого берега, під кущем, причаїлось дике каченя (Ільч., Звич. хлопець, 1947, 27).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 124.

Каченя, ня́ти, с. Утенокъ. Роспалався, як жаба до каченяти. Ном. № 3411. Білії гуси потішаються на воду з гори, а чорно-рябі каченята, крякаючи, у двір садком беруться. МВ. Ум. Каченятко, каченяточко.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 228.