КАЧА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., перех.
1. Вирівнювати, вигладжувати качалкою та рублем що-небудь (полотно, білизну тощо). Старша сестра коня сідлала, а середульша хустку качала (Сл. Гр.); Мокрина Терентіївна допомагає господарці: качає рублем та качалкою білизну (Ю. Янов., І, 1954, 221); // Розкочувати тісто, надаючи йому певної форми. Гей, як піду ж я до хазяйки, А хазяйка коржі качає (Укр.. думи.., 1955, 289); Хомиха качала корж, а очей не зводила з сина (Н.-Лев., І.1955, 73).
2. розм. Те саме, що коти́ти 1. Грім гуде з переливом, мов де.. каміння качають (Кв.-Осн., II, 1956, 412); Діти сновигали по цвинтарі й по вигоні, качали крашанки по траві, грались навбитки крашанками (Н.-Лев., III, 1956, 104); І, не послухавши зайчати, їжак схопив отой клубок та як почне його качати й перекидать через дубок (Забіла, У.. світ, 1960, 45); // Котячи сніг, надавати йому кулястої форми. Сніг качали та ліпили, хто як міг і хто як звик, і невдовзі виріс білий величезний сніговик (Забіла, У.. світ, 1960, 21).
3. розм. Перевертати, повертати кого-небудь на чомусь, по чомусь. — Та встань-бо! — прохала Горпина і качала його одерев’яніле тіло (Мирний, І, 1954, 209); * Образно. На той час у Марка Івановича вже було троє малечі, і, як на гріх, всіх качала недуга (Баш, Надія, 1960, 335).
4. Діставати, видобувати звідки-небудь газ, рідину й т. ін. (за допомогою помпи, насоса тощо). Христі не було, вона вибралася на поле, як з’ясував солдатові слов’янин невідомої національності, який качав з колодязя воду (Ю. Янов., II, 1954, 53); — Ти, діду, як закінчиться війна, приїжджай до нас. Ми тобі таку пасіку доручим, що бочками мед качатимеш (Тют., Вир, 1964, 325); // Подавати газ, рідину куди-небудь (за допомогою помпи, насоса тощо). Двоє людей повільно качали помпою повітря водолазові (Трубл., Мандр., 1938, 173).
5. розм. Те саме, що гойда́ти 1; підкидати. П’єса пройшла з таким успіхом, що після завіси глядачі кинулись на сцену й почали, не жаліючи рук, качати своїх перших артистів (Стельмах, Гуси-лебеді.., 1964, 208); // безос. Гойдає, колихає (під час плавання на морі тощо). [Геннадій:] Як їх [боцманів] не качає, як не стукаються вони під час шторму, а голова не болить! (Мороз, П’єси, 1959, 286).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 123.