КАЧАНКУВА́ТИЙ, а, е, розм. Схожий на качан (у 1 знач.), качанку. Поклавши оберемок бур’яну на сніг, він зняв із качанкуватої голови шапку (Тют., Вир, 1964, 482).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 123.