КАЧА́, а́ти, с. Пташа качки. Ключем, розвалюючись то в ту, то в другу сторону, попідтинню потяглися качата на воду (Мирний, І, 1954, 236); На плесі раптом зашуміла вода, ніби туди хто висипав з лантуха пампушки. Сів табунець качат (Досв., Вибр., 1959, 411).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 123.

Кача, чати, с. (мн. Качата и качата. Камен. у.). Утенокъ. Гусята, качата гречку поїли. Н. п. Качка качат вивела. Мнж. 36. Ум. Качатко, качаточко. Хлюпощуться качаточка поміж осокою. Шевч. 660.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 227.