КАХЛЕ́ВИЙ, а, е. Те саме, що кахля́ни́й. Поклавши її [валізу] на помості близько кахлевої печі, прикляк [капітан] коло неї (Фр., VI, 1951, 473); Важке дерев’яне ліжко, вкрите ведмежою шкурою, причаїлося за пукатим кахлевим коминком (Ле, Україна, 1940, 33).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 122.