КА́ХЕЛЬНИЙ, а, е. Прикм. до ка́хлі. Дуже поширене було на Україні [у XVIII ст.] кахельне виробництво (Іст. УРСР, І, 1953, 383); // Зробл. з кахлів або обличкований кахлями. У кахельній грубці горіли й весело потріскували дрова (Чорн., Потік.., 1956, 54).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 122.

Кахельний, а, е. Изразцовый. Од кахельної грубки до другої стіни йшла перегородка. Стор. II. 110.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 226.