КАХЕКСІ́Я, ї, ж., мед. Крайній ступінь загального виснаження організму, що супроводжується різким схудненням, недокрів’ям, знесиленням та атрофією багатьох органів. Можна розглядати як симптоми коркової недостатності кахексію з гіпохолестеринемією, м’язову та психічну адинамію.. і, нарешті, гіпотрофію грудних залоз (Вибр. праці Богомольця, 1969, 252).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 122.