КА́ТІВ, това, тове.

1. Прикм. до кат 1. Він гукнув: «Смерть німецьким загарбникам!» і скочив до безодні, не чекаючи доторку катової руки (Ю. Янов., Мир, 1956, 164).

2. лайл. Уживається в знач. бісів, чортів. — Надозолила мені катова дзундзуриха (Вовчок, VI, 1956, 265).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 119.

Катів, това, тове

1) Принадлежащій палачу. Пекла — бодай катових рук не втекла. Ном. № 12284.

2) Бранное слово, употребляемое подобно слову чортів, бісів. Той же козак… один шостак розгадав, да й той к катовій матері у корчмі прогуляв. Макс. Іди собі к катовій матері! Иди къ чорту!

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 225.