КАТЮ́ЖНИЙ, а, е, зневажл. Прикм. до катю́га; катівський. — Не ти, розбійнику [крадеш], а тільки катюжні руки твої! (Кв.-Осн., II, 1956, 260).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 121.

Катюжний, а, е. Принадлежащій катюзі. Не ти, розбійнику, а тілько катюжні руки твої. Кв. II. 206.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 226.