Про УКРЛІТ.ORG

катувати

КАТУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок., перех.

1. Допитуючи, піддавати тортурам; мучити. Страшно подумати, що її Гриця, може, виявлено і його зараз катують, вимагаючи зізнань (Д. Бедзик, Дніпро.., 1951, 50); Довго катували [гестапівці] старого, але він і слова не сказав їм про партизанів (Кучер, Дорога.., 1958, 63); * У порівн. Він [Гануш] ударив форте. Бідний фортеп’ян наче застогнав під його пальцями, ніби його катували (Н.-Лев., III, 1956, 218).

2. Сильно бити, завдавати тяжких фізичних мук, страждань. Катувала, мордувала, Та не помагало: Як маківка на городі, Ганна розцвітала (Шевч., І, 1951, 166); — Тут уже баби в один голос: «Та й за віщо так катувати дитину?» (Вас., І, 1959, 279); Хто б у цей час не заглянув у його догідливі очі, ніколи б не повірив, що він за в’язку сушняку може до півсмерті катувати людину важкими носаками (Стельмах, І, 1962, 91).

Катува́ти себе́ — те саме, що катува́тися 1. Продовжуючи путь до свого гуртожитку, Стась жорстоко катував себе, називав круглим дурнем (Гур., Новели, 1951, 99).

3. заст. Страчувати, карати на смерть. Сю ніч будуть в Україні Родиться близнята. Один буде, як той Гонта, Катів катувати! (Шевч., І, 1951, 302).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 121.

Катувати, ту́ю, єш, гл.

1) Казнить, наказывать плетью рукой палача. Уже ж тую Яковову жінку три попи ховають, а Якова з тею удовою три кати катують. Грин. III. 354.

2) Пытать.

3) Истязать, бить, мучить сильно. Буду бити, буду катувати. Н. п. Ще день Украйну катували ляхи скажені. Шевч. 162. Катувала, мордувала, та не помагало: як маківка на городі Ганна розцвітала. Шевч. 22. Колись (пани) били, катували, посторонками в’язали. Н. п.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 226.

вгору