КАТРА́Н¹, у́, ч., збірн. (Crambe L.). Рослина степів або напівпустель родини хрестоцвітих, що має велике листя й багато білих квіток. Та не цвіти білим цвітом, зелений катране (Чуб., V, 1874, 517); Вона [мати] їде в степах, зажурена й висока, В озерах пирію, берізки і катрану (Мас., Сорок.., 1957, 28).

КАТРА́Н², а́, ч. Невелика акула, що живе в Чорному морі; колюча акула.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 120.

Катран, ну, м.

1) Раст. Bunias orientalis L., a также Crambe tatarica jacq. ЗЮЗО. I. 115, 120.

2) Передникъ. Гол. Од. 61. Ум. Катранець. Єдній сь купив чоботята, а другій катранець. Гол. III. 231.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 226.

катра́н [тата́рський] — рослина степів або напівпустель родини хрестоцвітих, що має велике листя й багато білих квіток; вирощують як овочеву культуру; використову­ють у народній медицині; оспівана в усній народній творчості як символ волі, роздолля. Та не цвіти бі­лим цвітом, зелений катране (піс­ня); В чистім полі тирса шумить, катран зеленіє (пісня).

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 277.