КАТРА́ГА, и, ж., розм. Курінь (переважно на пасіці). Отець Степан спав у катразі, причинивши двері (Н.-Лев., III, 1956, 21); Скоро починалась весна тепла і бджолу з омшаників заходжувались виймати, зараз переїздив [дід] жити в цей гайок, у катрагу, і вже рідко коли й зазирав додому (Гр., II, 1963, 334); Чмель виніс з катраги миску свіжого щільнику, де копошилося з десяток чорно-жовтих ос (Тулуб, Людолови, II, 1957, 251).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 120.

Катрага, ги, ж.

1) Шалашъ; шалашъ или хижина въ пчельникѣ или надъ погребомъ.

2) Стропила для шатра. Ум. Катражка. Хлопці, як їдуть на ніч коні пасти, то часом роблять для захисту катражку. Волч. у. Хто на сонці спать ліг і од сонця катражку зробив, з свити або з рядна, на триніжках нап’яв, або снопи поставив і на снопи накинув. Закр.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 226.

катра́га — курінь, намет, перев.на пасіці; також халабуда від сон­ця, негоди; також колиба пастуха.

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 277.