КА́ТОРЖНИЙ, а, е.
1. Прикм. до ка́торга. — Кому вона вдалася оця муштра?.. для чого?..— думали вони, вертаючись з учення. Здавалася вона їм гірше каторжної роботи (Мирний, І, 1949, 222); Яків знав, як важко втекти з Сахаліну. Від материка каторжний острів відділяє широка смуга морської води — Татарська протока (Донч., III, 1956, 81); // у знач. ім. ка́торжний, ного, ч.; ка́торжна, ної, ж. Те саме, що ка́торжник, ка́торжниця. Із нор золото виносять, Щоб пельку залити Неситому!.. То каторжні (Шевч., І, 1951, 244); * У порівн. Я працюю, як каторжний (Ю. Янов., II, 1958, 46).
2. перен. Надзвичайно важкий, зморний; дуже, нестерпно тяжкий. — Бідний ти мій кравчик, Аврум Марчик! За тією працею тяжкою, каторжною це ж ти не бачив, як сонечко світить, як сади розцвітають (Вас., II, 1959, 13); То була страшна і каторжна робота. Вони вичерпували воду, а вона знову й знову заливала шлюпку (Кучер, Голод, 1961, 263); Матеріали музею розповідають про каторжні умови праці робітників до революції (Ком. Укр., 12, 1968, 43).
3. перен., розм. Який завдає шкоди, неприємності; поганий, лихий. Розлютився чоловік на Дрозда. — От каторжна пташина! — думає собі. — І чого вона прив’язалася! (Фр., IV, 1950, 61); Каторжна негода зруйнувала усі мої плани (Коцюб., III, 1956, 127); Як унадилась каторжна мишва, прямо цілими снопами так і носить гречку в нори (Україна.., 1, 1960, 316).
4. Уживається як лайливе слово; каторжник (у 2 знач.). — Прокляті! каторжні! ні суда на вас, ні права немає!..— кричав він (Мирний, II, 1954, 199); — Геть з-перед очей, каторжна! — визвірювався на неї батько, вертаючись п’яний з шинку і заточуючися по хаті (Гр., І, 1963, 333).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 120.