КАТЕРИ́НЩИК, а, ч., заст. Бродячий музикант, жебрак із катеринкою (у 1 знач.). Гострохвостий виходить з хати і приводить катеринщика. Катеринка грає й перебиває лайку (Н.-Лев., II, 1956, 509).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 119.

Катеринщик, ка, м. Шарманщикъ. Катеринка грає… іде катеринщик. Св. Л. 294.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 225.