Катери́ни [Великому́чениці] день —

1) = свя́то Долі — за церковним календарем, свято 24 листопа­да/7 грудня у пам’ять святої Кате­рини, з яким у народному побуті пов’язані молодіжні зібрання й во­рожіння, передусім про одружен­ня, оскільки з цим днем пов’яза­ний стародавній обряд закликання Долі, коли дівчата з приготовле­ною спільно вечерею вилазять на ворота і проказують: «Доле, Доле, йди до мене вечеряти!» (відгомін язичницьких жертвоприношень); до світання дівчата зрізували та­кож гілочку вишні, ставили у воду й спостерігали, — якщо до Маланки вишня зацвіте, добра прикмета, бо і Доля дівоча цвістиме, засох­не — Доля відвернеться від дівчини; напередодні парубки постува­ли, щоб Доля послала добру дру­жину; свята Катерина вважається покровителькою вагітних жінок, учнів, студентів та вчених людей; за погодою в цей день передбачали майбутні зміни в природі і жит­ті людини, — «Катерина по воді, Різдво по леді», «як на Катерину холодно, то буде голодно»; так чи інакше, але зазвичай «на Святу Катерину ховайся під перину», бо вже зима;

2) Катери́на = Ка́тря (від грецьк. katharios— «чистий» або katharon— «чистота»; зменшено-пестливі — Катери́нка, Катери́нонька, Катери́ночка, Катру́ня, Катру́нька, Катру́ся, Катру́сечка, Катру́сенька, Ка́тречка, Ка́тя, Ка́течка, Катю́ша, Ка́ся) — укра­їнізовані християнські жіночі іме­на, персоніфіковані й оспівані в народних піснях: «Із-за гори вітер віє, Катерина жито сіє. Катерино моя, Чорнобривко моя, Моя ду­шечко»; «Вийшла, вийшла Кате­ринка браму й отворяти»; «— Ой весно, весно, весняночко! Де твоя дочка Катериночка? — Ой там у садочку шиє сорочку»; «У садочку вітер повіває, А в сінечках Катрусеньку Чужий батько научає»; nop. народну загадку, де ключовим об­разом виступає це ім’я: «Лежить Кася, простяглася. Як устане, до неба дістане» (дорога); пошире­не ім’я літературних персонажів (наприклад героїня однойменної поеми Т. Шевченка). Катерина та Дем’ян посварились за бур’ян, Кате­рина Дем’яну не попустить бур’яну (М. Номис); Ой гину, гину за дівчи­ну Катерину (примовка);

3) Кате­ри́на II (1729—1796) — російська імператриця (з 1762 p.); за її царю­вання відбувалося активне, а зго­дом юридично затверджене закрі­пачення селян, зокрема й в Украї­ні (1783); була жорстоко придуше­на Колії́вщина (див.); за Катерини IIприєднано до Російської імперії Крим (1783 p.); внаслідок поділів Польщі до Російської імперії було приєднано Правобережну Укра­їну; про загарбницьку політику ца­ря Петра І, цариці Катерини IIщодо України Т. Шевченко пише в поемі «Сон»: «Це той первий, що розпинав нашу Україну, А вторая доконала вдову сиротину»; всю те­риторію недавньої Гетьманщини було перейменовано на Мало­російське генерал-губернаторство, знищено залишки політичної ав­тономії України, ліквідовано геть­манство (1764 р.) й остаточно зруй­новано Запорозьку Січ (1775 р.) після її відновлення.

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 276-277.