КАТАСТРО́ФА, и, ж.

1. Раптове лихо, подія з тяжкими трагічними наслідками; знищення, загибель, руйнація. Коли почалась канонада і над головою її покотились небесні гармати, Раїса скорчилась уся і забилась в куточок, з німим жахом чекаючи катастрофи (Коцюб., І, 1955, 316); У палаті була півсутінь. Поряд марив якийсь чоловік, поранений під час автомобільної катастрофи (Собко, Справа.., 1959, 158); У сузір’ї Лебідь, на страшенній віддалі од нашої Землі, відбувається космічна катастрофа. Там зіткнулися дві галактики (Наука.., 9, 1966, 34).

2. Тяжке потрясіння, що стає причиною істотної зміни, різкого перелому в особистому або суспільному житті. Сказати б, що він зазнав у житті якихось страшних особистих катастроф,— ні, життя його весь час ішло без особливих піднесень і спадів (Кол., Терен.., 1959, 41); Катастрофа походу Вишневенького блискавично наближалася (Ле, Наливайко, 1957, 99).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 118.