КАТА́НКА, и, ж., діал.

1. Жіночий верхній суконний одяг. З темних сіней увійшла в хату баба Палажка повагом та тихо, в білій катанці, зав’язана чорною хусткою (Н.-Лев., II, 1956, 350); В полі скину чоботи, катанку, З сіячами Босоніж піду (Стельмах, Жито.., 1954, 101).

2. Чоловіча суконна куртка. Тут Василь вступив у хату в новій чорній катанці з фабрицького [фабричного] сукна (Сл. Гр.); Під батьківською катанкою, підібравши під себе ніжки, спить клубком його синок (Стельмах, II, 1962, 105).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 117.

Катанка, ки, ж.

1) Куртка суконная. КС. 1893. ХП. 447. Тут Василь вступив у хату в новій чорній катанці з фабрицького сукна. Левиц. І. 27.

2) Солдатскій мундиръ. Скидай свої сіраки, бери наші катанки. (До рекрута після прийому). Гол. І. 143.

3) Родъ женской кофты, обыкновенно суконной, надѣваемой сверхъ одежды. Волынь. Гол. Од. 51, 76, 23.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 224.