КАСКА́ДНИЙ, а, е.

1. Який утворює каскад (у 1— З знач.). Земле моя, зоре моя, Хвиле дніпрова каскадна! Скільки-то часу сила твоя В море плила безпорадна (Турч., Земле моя.., 1961, 24); До болю в серці хотілося їй, щоб Ілліч хоч одним оком побачив каскадне сяйво вогнів Дніпрогесу (Рибак, Час.., 1960, 456).

2. заст. Оперетковий; шансонетний. — Здумайте собі, він мені просто в очі каже, що з мене вийшла б чудова каскадна зірка (Л. Укр., III, 1952, 599).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 115.