КА́СКА, и, ж. Металевий головний убір у вигляді шолома, що його носять військовослужбовці, пожежники, шахтарі та ін. Трохи згодом нап’яли на його мундир.., каску (Мирний, II, 1954, 121); Цього разу на вершечку, В мідній касці, уночі — Федір Гичка над містечком Височів на каланчі (С. Ол., Вибр., 1957, 285); Я теж поспішаю до шахти. Зодягаю комбінезон, шахтарську каску, пристібую до пояса лампочку й прямую до місця спуску (Рад. Укр., 3.VI 1967, 3).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 115.