КАСИ́Р, а, ч. Той, хто завідує касою (у 2, 3 знач.), приймає та видає гроші, продає квитки тощо. Писар закликав до себе в гості двох чоловік, що були колись волосними старшинами, закликав волосного касира, десяцького (Н.-Лев., IV, 1956, 153); Розгорнув [Турбай] списки, відкрив ящик з грішми й звернувся до людей: — Прошу підходити, товариші. Касиром сьогодні буду я (Руд., Остання шабля, 1959, 510).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 114.