Про УКРЛІТ.ORG

карюк

КАРЮ́К, КАРУ́К, а́, ч. Вид столярного клею. Лемішковський насилу моргав сонними очима, що злипались.., наче карюком примазані (Н.-Лев., І, 1956, 170); В сінях у іншім котлі варили карук із волових жил (Фр., IV, 1950, 209); Тоня занесла човна в глибину елінгу, де пахло столярним клеєм карюком і мокрим деревом (Собко, Матв. затока, 1962, 102).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 114.

вгору