КАРЧИ́ЛО, а, с. Збільш. до карк. І за сим Медвідь Бурмило Лапи, голову й карчило В ту широку щіль запхав (Фр., XII, 1953, 18).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 114.