КАРУСЕ́ЛЬ, і, ж.

1. Споруда із сидіннями у вигляді коней, човнів і т. ін., що швидко обертається навколо вертикальної осі; встановлюється на ярмарках, у парках для розваги. Все це [ярмарок] ворушиться, ..лускає насіння і крутиться на каруселі… (Вишня, І, 1956, 43); В кінці площі.., де була карусель, гойдалка і паноптикум, стояв натовп (Смолич, II, 1958, 41); * Образно. Савичев.. глянув угору і побачив карусель повітряного бою (Перв., Дикий мед, 1963, 350); * У порівн. Настя наче скам’яніла. Все крутилося їй в очах барвистою каруселлю (Тулуб, Людолови, II, 1957, 19).

2. техн. Те саме, що Карусе́льний верста́т (див. карусе́льний).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 113.