Картівник, ка́, м. = Картник. І п’яниця, і картівник, — козак забіяка. Н. п. Уподобав картовника і костира п’яного. К. Бай. 32.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 223.