КАРТЯ́РСТВО, а, с. Азартна гра в карти (у 2 знач.). Радник розсміявся гірко. — Не зле? Пиятика, картярство…— се в молодого двадцятидвохлітнього хлопця не зле? (Коб., І, 1956, 78); — Ми будемо суворо боротися проти всякого хуліганства, картярства, п’янок (Мик., II, 1957, 464).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 113.