КА́РТЕР, а, ч. Металевий корпус поршневих машин, зубчастих передач і т. ін., у якому розміщені вали, осі тощо. Колінчастий вал розміщений у картері й лежить на двох підшипниках (основах) (Автомоб., 1957, 18); Налили в картер масла, помастили підшипники, заправили бак пальним (Ю. Янов., Мир, 1956, 220).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 110.