КАРТЕ́ЛЬ¹, ю, ч. ек. Одна з форм капіталістичної монополії, учасники якої для підвищення прибутку укладають угоду про поділ ринків збуту, розміри виробництва, рівень цін на продукцію тощо; характеризується збереженням комерційної та виробничої самостійності об’єднаних підприємств. В руках картелів і трестів зосереджується нерідко сім-вісім десятих усього виробництва дано і галузі промисловості (Ленін, 22,1950, 186); Як перший крок до об’єднання практикувалась угода кількох великих підприємств про спільне встановлення цін на товари.. Капіталісти домовлялись також і про розподіл між собою районів збуту продукції. Об’єднання такого типу називаються картелями (Нова іст., 1957, 26).

КАРТЕ́ЛЬ², ю, ч., заст. Письмовий виклик на дуель. Онєгін, ставши при вікні, Проглянув літери дрібні. То був приємний, благородний, Короткий виклик, чи картель (Пушкін, Є. Онєгін, перекл. Рильського, 1949, 145).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 110.