КАРОО́КИЙ, а, е. Який має карі очі. Грицько був парубок високий, чорнявий, кароокий,— парубок як орел (Вовчок, І, 1955, 37); Шлю тобі, кароока подруго, Мого щастя і пісні привіт! (Мас., Поезії, 1950, 195).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 109.

Кароокий, а, е. Имѣющій каріе глаза. Белолиця, кароока і станом висока. Шевч. Грицько був парубок високий, чорнявий кароокий, — парубок як орел. МВ.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 223.