Ка́рна — у дохристиянських віруваннях — божество, можливо, кара, жаль, голосіння по небіжчику або уосібнення самої голосільниці; у «Слові о полку Ігоревім»: «За ним кликнула Карна, і Жля поскочи по Руській Землі, смагу мечучи в полум’янім розі»; тут, можливо, уособлення смерті на полі бою, символ насильницької смерті, вбивства як присуду Долі.
Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 275.