КАРМЕЛІ́Т, а, ч. Чернець католицького ордену, заснованого в XII ст. у Палестині на горі Кармель під час хрестових походів. Там, де молився бернардин І босий кармеліт, ..Встає народу чесний син І держить волі щит (Рильський, II, 1960, 162); Осоромлений і розлючений залишав Любовицький козацький табір В Клітинцях, у кляшторі босих кармелітів, посол спинився на ніч (Рибак, Переясл. Рада, 1953, 555).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 108.