КА́РЛИКОВИЙ, а, е. Такий, як у карлика (у 1 знач.). Карликовий зріст; Карликові ноги; // Дуже низький, дуже малий. Уражена рослина перестає рости, залишається карликовою (Шкідн. і хвор.. рослин, 1956, 151); Карликове господарство; // Уживається як складова частина назв дуже малих, дуже низьких тварин і рослин. У деяких жителів [Сокотри] є худоба-кози й карликові корови, які ледве сягають стегон людини (Наука.., 12, 1965, 53); Зустрічаються [в тундрі] карликові верби й берізки, які стеляться по поверхні землі, рятуючись зимою під снігом від холоду й сильних вітрів (Фіз. геогр., 5, 1956, 124).

Ка́рликові племена́ — низькорослі племена Центральної Африки.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 107.