КАРДИНА́Л¹, а, ч. Найвищий після папи духовний сан у католицькій церкві, а також особа, що має цей сан. Задзвонили у Констанці Рано в усі дзвони. Збиралися кардинали, Гладкі та червоні (Шевч., І, 1963, 267); Вище всіх червоних кардиналів Він [папа] сидів у ясних, білих шатах (Л. Укр., І, 1951, 100); Осторонь сидів кардинал, нещодавно посланий до Кафи з папською буллою (Тулуб, Людолови, II, 1957, 115).

КАРДИНА́Л², а, ч. Співоча пташка родини в’юркових із яскраво-червоним пір’ям; живе в Північній і Південній Америці.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 104.

Кардинал, ла, м. Кардиналъ. Як тая Ченчіо колись убили батька — кардинала. Шевч. 335.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 222.