Карбівник, ка, м. = Карбівничий 1.
Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 221.
а
б
в
г
ґ
д
е
є
ж
з
и
і
ї
й
к
л
м
н
о
п
р
с
т
у
ф
х
ц
ч
ш
щ
ю
я
Карбівник, ка, м. = Карбівничий 1.
Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 221.
карбівни́к = карбівни́чий — лісничий, лісник; названий так тому, що ставить карби на деревах, щоб зазначити, яке дерево зрубати та продати.
Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 274.