КАРБУВА́ННЯ, я, с.

1. Дія за знач. карбува́ти. Техніка карбування та інкрустації використовувалася для оздоблення зброї та військового спорядження (Нар. тв. та етн., 1, 1969, 73); Нині Ленінградський монетний двір є унікальним у краіні підприємством, де поряд з карбуванням металевих монет успішно розвивається такий складний і цікавий вид мистецтва, як модельєрне (Наука.., 12, 1960, 9).

2. Те, що вирізьблене на чому-небудь; карбований орнамент, зображення. Нелі гидко пригублюватись до келиха, обкладеного ззовні почорнілим карбуванням (Вільде, Сестри.., 1958, 363); Ковані вироби часто оздоблювали карбуванням, що його наносили на поверхню предмета (Нариси стар. іст. УРСР, 1957, 419); Сповнені гумору карбування.. «Біля джерела» і «Продавець кераміки» (Вітч., 5, 1969, 224).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 103.