КАРБУВА́ЛЬНИК, а, ч. Майстер, що карбує, виготовляє карбовані речі. У 1935 році тут [у Вишгороді] було розкопано майстерню карбувальника, в якій відкрито листи міді та інструменти (Нариси стар. іст. УРСР, 1957, 421); Бригада карбувальників по мармуру працює над меморіальними дошками (Веч. Київ, 16.Х 1957, 3).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 103.