КАРБО́ЛКА, и, ж., розм. Те саме, що Карбо́лова кислота́ (див. карбо́ловий). В кутку біля Валерика сидів, розпускаючи запах карболки, ветлікар Кундзюба (Гончар, Таврія, 1952, 253); Облуплені камінні сходи ведуть її у вогкий передпокій, де густо завис дух йодоформу й карболки (Стельмах, II, 1962, 252).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 103.