КАРБО́ВАНЕЦЬ, нця, ч.

1. Назва грошової одиниці в дореволюційній Україні та УРСР, що дорівнює 100 копійкам.

2. Грошовий знак і монета, що мають таку саму вартість. Нема грошей — розміняй карбованця (Укр.. присл.., 1955, 318); Громада обрала головою одного багатого чоловіка й поклала йому плату на рік двісті карбованців (Н.-Лев., II, 1956, 259); Коли я лягав спати, мати сказала: — Отам на вікні карбованець, візьми (Сміл., Сашко, 1957, 46).

◊ До́вгий карбо́ванець див. до́вгий; Карбо́ванці бряжча́ть див. бряжча́ти.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 102.

Карбованець, нця, м. Рубль — первоначально серебряный, затѣмъ всякій. Далебі дав би карбованця, як би не пропив учора. Шевч. Ум. Карбованчик. Ми щоразу де карбованчика заробимо або позичимо, то й обішлемо. Г. Барв. 499. Пехай протрусить батькови карбованчики. Кв. II. 139.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 221.