КАРБАМІ́Д, у, ч. Азотиста органічна речовина, яку одержують з двоокису вуглецю та аміаку. Карбамід є важливою сировиною для виробництва пластмас, відмінним добривом, хорошим замінником кормового білка у тваринництві (Наука.., 1, 1963, 41); Силос із кукурудзи та сорго ще збагачують на протеїн домішками карбаміду (Хлібороб Укр., 2, 1976, 18).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 11. — С. 687.