КАРА́ЛЬНИЙ, а, е. Признач. для покарання, придушення. Каральний загін спалив село до пня (Ю. Янов., Мир, 1956, 148); З царициної згоди Каховський спорядив проти турбаївців каральну експедицію (Гончар, Таврія, 1952, 197).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 100.