Про УКРЛІТ.ORG

каракулевий

КАРА́КУЛЕВИЙ, а, е. Прикм. до кара́куль; дрібно-смушевий. Каракулеве вівчарство; // Зробл. з каракуля (у 1 знач.). В брамі кам’яниці показалась її постать, у чорнім зимовім пальті.. і з чорною каракулевою муфтою на правій руці (Фр., VI, 1951, 264); Вона стоялависока, струнка, в чорному пальті з маленьким каракулевим комірцем (Смолич, Світанок.., 1953, 329); Каракулева шуба.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 100.

вгору