КАРАГА́Ч а́, ч. (Ulmus L.). Південне листяне дерево родини в’язових; берест. Старезні карагачі й дуби напинали над ними свої велетенські намети (Тулуб, В степу.., 1964, 115); В столярно-будівельній практиці використовуються також і листяні породи: дуб, ясен, карагач, бук (Стол.-буд. справа, 1957, 40).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 99.