КАПІ́Ж, пежу́, ч., розм. Те саме, що ка́пання. Зажурено дивиться він у маленьке віконце, за яким, стікаючи з стріхи, снував пряжу післядощовий капіж (Тют., Вир, 1964, 134).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 93.