КАПШУКУВА́ТИЙ, а, е, розм. Із капшуками (у 3 знач.). Все те [зелень, ставки] призначалося комусь іншому, насамперед отій рудій відьмі з буряковим обличчям та капшукуватим підборіддям (Гончар, Таврія, 1952, 215).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 99.