КАПУ́СНИК, а, ч.

1. Город, поле, де посаджена капуста. По капусниках бігають діти і солодкі їдять качани (Сос., І, 1957, 205).

2. Гусінь капусниці.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 97.